Радзієвський Володимир Олександрович  
 

(18.04.1930 р. – 07.06.2011р.)

 
     
  Radzievskii  
     
 

Народився в містечку Миколаїв Проскурівської округи (теп. Хмельницької обл.) в родині вчителів. Закінчив вечірню школу робітничої молоді, Коломийський вчительський інститут за фахом вчитель фізики і математики.

Інструктор-методист пішого, гірського і спелеологічного туризму. Спелеолог, альпініст, суддя з туризму Республіканської категорії.

З 1947 до 1959 року вчитель Підволочиської СШ. З 1959 року - методист, зав. методичним відділом Тернопільської обласної станції юних туристів (тепер обласного центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді) управління освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації.

Краєзнавча спеціалізація – історико-географічні дослідження, спелеологія, природоохоронно-екологічна справа.

Засновник Тернопільської (значною мірою Української) спелеології, відкривач і дослідник перших і найбільших в Україні та світі гіпсових лабіринтових та інших печер. У 1960 р. створив секцію спелеотуризму при Тернопільській обласній дитячій екскурсійно-туристській станції. Проводив з гуртківцями дослідження печер На Хомах, Глінки, Кришталева, Озерна. Здійснивпершопроходження і картування печер Млинки, Ювілейна і Перлина, комплексу невеликих печер в Кременецьких горах та в долинах рік Стрипи і Дністра. Вперше була розроблена і прийнята Всесоюзною секцією спелеотуризму методика картування горизонтальних лабіринтів. Ним вперше опрацьована і впроваджена в практику методика проведення змагань із спелеоорієнтування.

Володимир Олександрович Радзієвський – ініціатор перших в Україні туристських змагань вчителів і головний суддя з 1964 року.

Головний суддя обласних туристських змагань учнівської молоді з 1959 р. Ініціатор і головний суддя обласних геолого-географічних змагань серед школярів. Організатор і керівник масових туристсько-спортивних походів школярів і вчительського активу області (Карпати, Крим, Кавказ, Урал, Тянь-Шань, Білорусь, Карелія).З 1958 р. – понад 250 публікацій у вітчизняних та зарубіжних виданнях, на радіо, в кіно і на телебаченні.

 
     
  Radzievskii2  
     
 

Володимир Олександрович є автором книг «В печерних лабіринтах Тернопільщини» (1967 р.), «Збруч - ріка єднання» (1969р.), «Медобори» (1971р.), «Подорож у підземну казку» (1973р.), «Медобори (2-ге видання, 1975р.),«Кременецькі гори» (1976р.), «Тернопільщина туристська» (1983р.), «Подорож у підземну казку» (друге видання, 1984р.), «Компас» (збірка співавторів укладачів, редактор, 1993 р.), «Мандруймо рідним краєм» (2000р.), «Світ під кам’яним небом» (2003р.) та спеціальних публікацій: «Вивчайте печери Тернопільщини. Тернопіль, ОДЕТС (1962), «Методика топографічних досліджень печер лабіринтового типу» (зб. матеріалів, ЦРТЕ, М., 1964), «Методика топографічної зйомки лабіринтових печер» (кн. «Подорожі під землю», М., ФІС, 1964), «У царстві вічної ночі (зб. «Туристськими стежками», Київ, Молодь, 1966), «Печера Озерна» (кн. «Землензнавство», МОІП, 1967), «Нариси «Каштани. Сонце. Людське тепло» (ВЖ, №№161, 162, 1968), «Спелеологічні дослідження Тернопільської області (кн. «Стан і завдання карстово-спелеологічних досліджень», Географічне товариство СРСР, М.,1975), «Товтри ідуть на південь» (серія туристсько-краєзнавчих нарисів, ВЖ, 1971), «Печери без пригод» (ж. Клуб і художня самодіяльність, М., 1975), «Двадцять дев’ять днів під землею» (ВЖ, 1977), «Найбільші карстові печери СРСР» (інститут мінеральних ресурсів Мінгеології СРСР, 1976), «Облаштування, експлуатація і охорона печер Тернопільської області» (зб. Матеріалів Всесоюзної конференції, Тбілісі, 1978), «Підземний літопис життя» (Людина і світ, Київ, 1979), «По Збручу – річці єднання» (серія нарисів, Ровесник, 1979), «Пошуку немає кінця» (досвід роботи Тернопільського клубу спелеологів і спелеотуристів «Поділля», Спортивна газета, 1980), «Печери Озерна, Млинки, Вертеба» (кн. Найбільші карстові печери і шахти СРСР, М., Наука, 1982), «Під золотим сонцем Поділля (зб. «Запрошення до подорожі», М., ФіС, 1984), «Заповідник «Медобори» та питання рекреації і туризму» (Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Гримайлів, 1995) та багато інших.

Справжнім шедевром можна назвати перший фільм про Тернопільщину «Людина шукає райдугу» (Київ, студія науково-популярних фільмів, 1965), де головні ролі виконували В. О. Радзієвський та його гуртківці.

Любов’ю до рідної землі дихають фільми «Медобори» (Львівська телестудія, 2 частини), 1978, «В краю неопалимої купини» (Тернопіль, облдержтелерадіокомітет, 1997), «Світ під кам’яним небом» (Тернопіль, облдержтелерадіокомітет, 1998 – 2000рр.), «Шумить під вітром ковила» (Тернопіль, облдержтелерадіокомітет, 1999), в яких він був автором сценарію і тексту.

Володимир Олександрович працював як консультант над фільмами«Карст» (Київ, Наукфільм, 1972) та «Карстові печери України» (Київ, Наукфільм, 1977). В. О. Радзієвський був членом спілки журналістів СРСР – з 1970 р,

Був почесним членом Географічного товариства СРСР, Почесним членом Української спелеологічної асоціації, членом природоохоронних та екологічних організацій, спелеоклубу "Поділля" та Національного союзу спелеологів США.

Сумлінна і плідна робота нашого колеги була відзначена Державними нагородами: медаллю "За трудовоеотличие", медаллю "За доблесный труд", орденом "Знак Почета", медаллю "Ветеран труда", нагрудним знаком Софії Русової та педагогічними нагородами: знаком "Відмінник народної освіти УРСР", "Відмінник освіти СРСР" та великою кількістю Грамот громадських, журналістських, природоохоронних організацій, облдержтелерадіо, видавництв, редакцій газет.

Найвищими нагородами у житті Володимир Олександрович вважав походи Україною, Карпатами, Кримом, Кавказом, Білоруссю, Карелією, Уралом, Тянь-Шанем, першопроходження печер Тернопілля, участь у міжнародних експедиціях — спелео в Болгарії, ФРН, змагання-зльоти, роботу та спілкування з людьми, друзями по туристських стежках, своїми колишніми учнями.