Цодіков Валерій Йосипович  
 

(15.04.1939-09.12.2010)

 
     
  Codikov  
 

Майстер спорту СССР з боротьби, майстер спорту України міжнародного класу зі спортивного орієнтування, почесний член ФСОУ, IOF.

 
     
 

09 грудня 2010 року пішов із життя талановитий педагог і один з найвідоміших в Україні та Світі орієнтувальників … .

Упродовж останніх років свого життя він, не зважаючи на фізичний біль, активно та успішно працював з дітьми у Дніпропетровському дитячо-юнацькому центрі міжнародного співробітництва, здобуваючи перемоги у всеукраїнських та міжнародних змаганнях із спортивного орієнтування.

А чи знає нинішня молодь про його найбільшу перемогу в житті ?...

 
     
 

Спортом він займався з шкільних літ – легкою атлетикою та боротьбою (греко-римською, вільною та самбо).

В 1963 році, виступаючи за команду Київського військового округу, як заохочення за успіхи на борцівському килимі, був нагороджений туристичною путівкою на гірськолижну турбазу «Ельбрус» у Приельбрусі, де вперше в житті побачив гірськолижників і на все життя закохався в лижі і гори. Потім був гірський похід ІІІ категорії складності по Західному Кавказу. Боротьба потихеньку стала заміщатися турпоходами і альптаборами.

Працюючи інженером на Дніпропетровському машинобудівному заводі, вступив у дуже сильний спортивно туристичний клуб «Вихор», з туристами цього колективу здійснив цілий ряд гірських походів IV і V категорії складності Сибіром, Саянами, Далеким Сходом, Алтаєм, а потім на надувних плотах річками: Абакан, Хамсара, Ка-хем та іншими. Вершиною майстерності став комбінований похід V категорії складності по Якутії з першопроходженням річки Мая на надувному плоту понад 400км до Охотського моря! Потім були гірські походи Кавказом, Уралом, Карпатами, щорічний сплав по Черемошу, який був обов’язковою частиною підготовки до літніх походів.

Умінням орієнтуватися на місцевості оволодів поступово, беручи участь у заводській спартакіаді, в програму якої включався не тільки туризм, а й орієнтування. Пізніше у складі збірної Дніпропетровської області вдало виступав на змаганнях зі спортивного орієнтування в Прибалтиці і Росії. Став головою заводської секції орієнтування.

Але з 1975 року все змінилося. На Кавказі, в районі альптабору «Бізенги» його зв’язка зірвалась… , Валерій отримав інвалідність – важку травму хребта і ноги. Майже півроку він пролежав у лікарні, слухаючи найгірші прогнози лікарів. Надії на швидке відновлення розтанули, прийшла депресія. Але йому так хотілося повернутися в гори, в світ орієнтування, «взути» лижі! Всупереч всім рекомендаціям та прогнозам лікарів зі спортивної травматології він (ще й ходити не міг) почав знов «тренуватися» - вчитися «ходити на лижоролерах». Терпів сильний біль, але відмовився від корсета та ортопедичного взуття. Відновлення здоров’я було довгим і важким. Покращення змінювали погіршення… . Боротьбу з самим собою, не хворобою, він виграв! На жаль, ходити в походи він більше не міг, але лижі повернули йому гори. До 1990-го року він знов катався на гірських лижах.

Надію на участь у змаганнях з орієнтування йому дала поява нового виду в цьому виді спорту, розрахованого, насамперед, на паралімпіців (Тр-О), де результат визначається, враховуючи «не швидкість проходження дистанції, а якість», хоча контрольний час є, бігати, звичайно, треба. Завдяки величезному бажанню та неймовірним зусиллям волі він увійшов до складу національної збірної України з Тр-О, і, до останніх днів свого життя, займався орієнтуванням. Був переможцем і призером Кубка Світу, Чемпіонату Європи і Світу. Став майстром спорту міжнародного класу, тренером національної збірної. Представляв Україну у міжнародному комітеті IOF, як суддя Національної категорії проводив змагання різного рангу. Упрождовж 15 років Валерій Йосипович працював керівником гуртків «Спортивне орієнтування» Дніпропетровського дитячо-юнацького центру міжнародного співробітництва. Навчав дітей та молодь, серед них – майстри спорту України, спортсмени масових розрядів, чемпіони Європи серед школярів зі спортивного орієнтування, патріоти України, які захоплюються спортивним туризмом і обирають активний, здоровий спосіб життя.

Починаючи з 2011 року КЗ „ДДЮЦМС”ДОР щорічно проводить обласні змагання зі спортивного орієнтування серед учнівської молоді, присвячені пам’яті Валерія Йосиповича Цодікова.